МА́РЕВНО. Присл. до ма́ревний. Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (Сос., Солов. далі, 1957, 138); Маревно імлиться заплава (Гончар, II, 1959, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 626.