МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір’ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (Ільч., Серце жде, 1939, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 625.