МАР’Я́Ж, у, ч. У картярській грі — король і дама однієї масті в одного гравця. — Оце вам, юначе, наука, — сказав літній картяр у жилетці. — Мар’яж — не завжди взятка (Головко, І, 1957, 437); // Старовинна картярська гра, умовою виграшу якої є наявність в одного гравця короля та дами однієї масті. Сопліца з Робаком в мар’яжа саме грали. Суддя, що вдарити козиркою хотів, Піднявши карту, враз немов закаменів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 636.