МАНЮ́НЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже маленький. Величезна плахта… А на плахті на тій хтось купки манюньких біленьких хаточок понабудовував (Вишня, І, 1956, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 624.