МАНУ́ТИСЯ, не́ться, недок., безос., діал. Хотітися. — Трохи й ми з тобою там [на весіллі] розважимось, Марусю! — Та не знаю ще, — каже, — як мати схочуть! — Хіба самій не манеться? Хіба не попросиш матусі? (Вовчок, І, 1955, 196); Йому манулось якнайхутчіш побачити своїх близьких: дружину, дітей (Досв., Вибр., 1959, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 624.