МАНЕ́Ж, у, ч.

1. Майданчик або закрите приміщення для верхової їзди й тренування коней. [Михайлов:] Щонеділі цар їздить на прогулянку в манеж і шлях його один — через Садову (Голов., Драми, 1958, 261); * У порівн. Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад, навздогін за Свирем (Панч, II, 1956, 64); // Приміщення для занять і змагань із легкої атлетики. Змагання мали відбутися у великому манежі, де було обладнано шістдесятиметрову бігову доріжку, ями для стрибків і штовхання ядра (Собко, Стадіон, 1954, 306).

2. Арена цирку. — У мене є талісман щастя. Не вірите? Волосина з гриви берберійського лева, яку я підняв на цирковому манежі (Донч., V, 1957, 223); Коли на манежі клоуни — в цирку панує веселий сміх (Літ. газ., 20.XII 1960, 4).

3. Невелика переносна загородка для дітей, які починають ходити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 619.