МАНЕ́ВРЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до мане́врений 2. Своєю бойовою могутністю, маневреністю й здатністю до самостійних дій вони [бронетанкові війська] тепер значно перевершують частини та з’єднання періоду Великої Вітчизняної війни (Рад. Укр., 8.IX 1957, 1); Автомобіль має досить велику швидкість і відрізняється від пароплавів та поїздів більшою маневреністю й меншою прив’язаністю до тієї чи іншої дороги (Автомоб., 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 619.