МАНЕ́ВР, у, ч.

1. Переміщення військ або флоту з метою створення найдоцільнішого їх згрупування та зайняття найкращої позиції для нанесення удару супротивникові. Розділившися на три відділи, рушили [монголи] під горбок трьома стежками.. Маневр той показував ясно, що монголи хотіли зі всіх боків обійти й окружити дім відразу (Фр., VI, 1951, 78); [Касьянов:] Задуманий вами маневр — це щось незрівнянне у військовій науці (Дмит., Драм. тв., 1958, 110).

2. перен. Спритна, хитра дія для досягнення або уникнення чогось; виверт (у 2 знач.), хитрощі. Зробив [староста] виборчий маневр, винайдений польською шляхтою в Східній Галичині. Закінчив голосування, хоч голосуючих було ще кілька кіп (Март., Тв., 1954, 65); Мітив [Барвінський] почати здалеку, застосовуючи різних випробуваних обхідних маневрів, а довелося рубати з плеча (Кол., Терен.., 1959, 173).

3. тільки мн. Тактичні або оперативно-тактичні навчання військ або флоту в умовах, близьких до бойових. — Ще торік влітку саме в страшенну спеку були маневри під Білою Церквою (Н.-Лев., IV, 1956, 277); — Що ж це таке? — тривожно спитала вона. — Вчора маневри закінчились, і кораблі вернулися з моря, а знов тривога (Кучер, Голод, 1961, 57).

4. спец. Зміна напрямку руху (курсу) судна, літака тощо. Чудернацькі маневри чорної шхуни привернули увагу козаків (Тулуб, Людолови, II, 1957, 99); Космонавт може здійснити необхідні для наукових спостережень маневри на орбіті і може робити посадку в будь-якій точці земної кулі (Рад. Укр., 12.VІІІ 1961, 1).

5. тільки мн. Переміщення вагонів і локомотивів на станції для формування поїздів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 619.