МАНДРІ́ВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до мандрі́вни́к. Безлячно піду по новому шляху, У мандрівницьку вдягтись одежу (Граб., І, 1959, 553); Доля мандрівницька нам сприяла І добру хату на нічліг послала (Рильський, Зграя.., 1960, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 618.