МАНДРУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., безос. Про певні умови, обставини мандрування. Ішли (Шу-ін і Цзі] горами вночі, вдень одпочивали, а коли здибали понад шляхом купця, відібрали двох коней. Тоді мандрувалось легше (Досв., Гюлле, 1961, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 618.