МАНДОЛІНІ́СТ, а, ч. Музикант, що грає на мандоліні. Два мандоліністи і скрипач безперестану грають (Коцюб., III, 1956, 425); Біля Елеонори Степанівни.. збилися всі десять гітаристів. Балалаєчники — біля Кривохацького. З Панасиком — мандоліністи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 617.