МАМУ́НЯ, і, ж.
1. Пестл. до ма́ма. Жалібно кличуть дітоньки неньку: "Вставай, мамуню, стужа неначе" (Граб., І, 1959, 315); І матуся моя усміхнеться мені, Моя мила далека мамуня (Сос., Вибр., 1944, 227).
2. перен., фам. Ласкаве звертання до жінки — дружини. — Знаєш, Маню, У городі тепер армяни [вірмени], Купи собі, мамуню, шаль (Шевч., II, 1953, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 616.