МА́МКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що ма́ма. — Та чи вибачать мені мамка за все, що я накоїв? — думає Дмитрик (Коцюб., І, 1955, 136); Отець помер, і хлопець сам зостався з матір’ю. Раз говорить він: "Мамко, розповім я вам новину" (Калин, Закарп. казки, 1955, 32).
2. заст. Нянька, годувальниця (у 1 знач.). Бідна жінка радо йшла в мамки, хоч їй жаль було лишати на чужі руки своє мале писклятко, але що було робити (Кобр., Вибр., 1954, 86); На лавах [у парку] сиділи мамки, няні в широких довгих спідницях і теплих куцинах з майбутніми громадянами на руках (Досв., Вибр., 1959, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 615.