МАЛЬОВНИ́ЧО, присл. Те саме, що мальовни́че. Світлиця виглядала пістряво й мальовничо, мов перська ясна матерія з усякими квітками (Н.-Лев., IV, 1956, 136); Дозорець коротко, але мальовничо розповів про подію над річкою (Ле, Наливайко, 1957, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 615.