МАЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до малюва́ти. В хаті мило та любо глянуть: лавки й столи липові, образи киянські [київські], хороше мальовані, позапинані рушниками вишиваними (Вовчок, І, 1955, 58); Часом хтось із севастопольців забігав сюди [у церкву].., де стояли наспіх мальовані образи (Кучер, Голод, 1961, 285); І оце те мальоване щастя, що мало скрасити його вбоге життя, яке пестив він у мріях парубочих?.. (Коцюб., І, 1955, 26).
2. у знач. прикм. Намальований олівцем, пером, фарбами тощо. — Дурень той русин, що дав мене на запоруку мальованого святого (Фр., IV, 1950, 148); Струни її [скрипки] здаються мальованими лініями на полірованому дереві (Собко, Шлях.., 1948, 30); * У порівн. Панночка вбралась якнайкраще та й лежить у ліжку, як мальована (Вовчок, І, 1955, 113); // Оздоблений малюнками, помальований фарбами. Посадили Морозенка на мальованій лавці: Зняли, зняли з Морозенка шовкові жупанці (Думи.., 1941, 193); Мальований комин вигравав усіма фарбами (Кач., Вибр., 1947, 94).
Мальо́ваний стовп, заст. — верствовий стовп. Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть (Гл., Вибр., 1951, 85).
3. у знач. прикм., перен., розм. Дуже гарний (у 1 знач.). Гарнесенько обіймемось Та любо та тихо Пожартуєм, чмокнемося, Та й поберемося, Моя крале мальована (Шевч., II, 1953, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 614.