МАЛИ́ТИСЯ, малю́ся, ма́лишся, недок., діал. Поводитися, як дитина. І так звані старші між дітворою хоча би й не повинні вже малиться, бо вуса мали, хоч сокирою теши, проте не відріжнялись від дітей (Свидн., Люборацькі, 1955, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 607.

Мали́тися, люся, лишся, гл.

1) Умаляться, становиться меньше.

2) Поступать по дѣтски. І так звані старші між дітворою хочай би й не повинні вже малитися, бо вуса мали… про те не відріжнялись від дітей… і ласощів забагали і все. Св. Л. 136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 401.