МАЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до мали́на 2. — Добра малинка? — обізвався ізбоку знайомий голос (Коцюб., II, 1955, 118); — Чого ж вам, дідусю? Горілочки чи пива холодного? А мо, малинки до молока? Ми зранку назбирали з дівчатами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 607.

Мали́нка, ки, ж. Ум. отъ малина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 401.