МАЛЕ́НЬКИЙ, а, е.

1. Невеликий розміром, незначний величиною; протилежне великий. З маленької іскри великий вогонь буває (Номис, 1864, № 3840); Огей маленькими ковтками п’є чай (Досв., Вибр., 1959, 207); Ганна Ланко працювала тепер в одній із маленьких кімнат другого поверху (Собко, Зоряні крила, 1950, 237); // Недовгий, неширокий і неглибокий (про водойми). Маленька річка; Маленьке озеро; // Невисокий, низький. Маруся перескочила через маленький перелаз (Н.-Лев., III, 1956, 335); У мене був земляк Карпо, з комендантського взводу, маленький такий чоловічок, мені до пояса (Ю. Янов., І, 1958, 312); // Неширокий, вузький. Он ярочки зелененькі, Стежечки по них маленькі, Перевиті, мов стрічечки, Збігаються до річечки (Л. Укр., І, 1951, 15); // Невеликий обсягом. Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке (Гл., Вибр., 1957, 54); — Хазяїн, знавши мою чесність, посилав мене не за великими ділами по маленьких ярмарках (Кв.-Осн., II, 1956, 70).

2. Невеликий кількісно; нечисленний. Маленький гурток подорожніх притих, не почуєш і слова (Л. Укр., І, 1951, 308); // Незначний сумою (про гроші). Жінка, одна собі з дівчам, прийняла її за поміч у роботі і за маленьку плату, поки їй тут треба жити (Кв.-Осн., II, 1956, 282).

3. Короткий, недовготривалий (про відрізок часу). Маленьку хвилинку економ дивився на хлопця мовчки (Вас., II, 1959, 54); Маленький день.

4. Невеликий віком (переважно про дітей); малолітній. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх (Шевч., І, 1951, 390); Тішся, дитино, поки ще маленька, Ти ж бо живеш навесні (Л. Укр., І, 1951, 61); Сьогодні, слухаючи, як моя маленька внучка щебече про святкові іграшки, я згадав одну ялинку (Багмут, Опов., 1959, 3); // у знач. присудк. сл. — Хіба я маленька, щоб сама не вишила собі сорочки (Н.-Лев., II, 1956, 43); // у знач. ім. мале́нький, кого, ч.; мале́нька, кої, ж.; мале́ньке, кого, с. Про хлопчика, дівчинку, немовля. Спить маленький; матусину руку щільненько Обняли рученята дрібнії (Л. Укр., І, 1951, 341); Маленька встане: "Мамо, мамо, А де наш тато?" (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 61); А маленьке під серцем ніби теж біду почуло — так тріпочеться, так гупає ніжками!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 482).

5. Незначний за силою, ступенем свого вияву. Силка маленька, жилка тоненька (Номис, 1864, № 8232); — Щоб я.. через тебе мала хоч маленьку втіху, не терпіла б ніякого горя (Кв.-Осн., II, 1956, 352); Маленьке лихо в інший час І значним людям докучає (Гл., Вибр., 1957, 180); // Несильний, нетривалий (про явища природи). Погода у нас ось уже тиждень як не дуже добра, вітер і хмарно, вночі був маленький дощ (Коцюб., III, 1956, 334); // Тихий, неголосний (про звуки, голос). Вночі дядько ніколи не спав. Роззується й ходить.. по хаті, прислухаючись до маленької шамотні, до легенького стогону (Коцюб., І, 1955, 465); Дочка малая не бралась до іграшок — любила вона з ненькою розмовляти та часом співала маленьким голосочком батькові пісні (Вовчок, І, 1955, 365); // Який має в незначній мірі риси, ознаки чогось. Накладали [пани] велику пеню на того [з людей], хто пропускав у жнива дні. Стала знов маленька панщина (Н.-Лев., II, 1956, 261); Вечірня Гаага пливла у туман. — Пора вже й додому, — сказав капітан. Додому — це значить на борт корабля. То ж наша маленька радянська земля (Воронько, Тепло.., 1959, 86).

6. Який не має великого значення; неістотний. — Ваше превосходительство! Я до вас маю просьбу маленьку (Мирний, III, 1954, 284); Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки (Ю. Янов., І, 1954, 60); [Катрич:] Роблю своє маленьке діло і… Повірте, що більшого я не хочу (Мороз, П’єси, 1959, 305); // у знач. ім. мале́ньке, кого, с. Щось незначне, не дуже важливе. І те маленьке, що зроблю в житті, Ввіллється — в неосяжне і могутнє (Дмит., В обіймах.., 1958, 8).

◊ Моє́ (твоє́, на́ше і т. ін.) ді́ло мале́ньке — мене (тебе, нас і т. ін.) це не стосується; від мене (тебе, нас і т. ін.) це не залежить. — А твоє діло маленьке, — сердито озвався хтось із багатого кутка. — Тобі ніхто не заважає (Збан., Єдина, 1959, 128).

7. перен., зневажл. Позбавлений внутрішньої глибини. Я смакую її хиби, дефекти тіла, маленьку душу, безсилий розум (Коцюб., II, 1955, 256); // Нікчемний (про людину). — А видиш, багачу, таки ти мені, бідному, завидуєш… Який ти межи людьми сиромудрий, а який ти маленький коло моєї Анички (Март., Тв., 1954, 155).

8. Який займає невисоке суспільне або службове становище. Навіть ясне око пана станового не зупиняється на такій маленькій особі, як сільський крамар (Коцюб., І, 1955, 261); Начальство завітало не з маленьких (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 177).

Мале́нька люди́на — людина, що займає скромне, низьке суспільне становище. — Ми — люди маленькі, — повторив Волинчук, ворухнувши бровами (Жур., Звич. турботи, 1960, 47); Візьмімо, нарешті, ставлення російської літератури до так званої маленької людини. Гоголівський Акакій Акакійович був оточений співчуттям і вболіванням (Талант.., 1958, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 605.