МАКЕДО́НЦІ, ів, мн. (одн. македо́нець, нця, ч.; македо́нка, и, ж.). Південнослов’янський народ, що є основним населенням Соціалістичної Республіки Македонії, а також деяких прилеглих районів Болгарії та Греції. Югославію населяють споріднені між собою народи південнослов’янської групи: серби, хорвати, словенці, босняки, македонці, чорногорці (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 602.