МАЙСТРО́ВА, вої, ж., діал. Дружина майстра (у 1, 2 знач.). Майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні (Фр., IV, 1950, 205); Вигода й те, що ці майстерні — не Юзько, і не треба їм ні дітей няньчити у майстрової, ні дрова рубати для кухні, ні помиї свиням носити (Козл., Ю. Крук, 1957, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 600.

I. Майстро́ва, вої, ж. Жена мастера, мастерового. Майстер старий, хлопець малий, майстрова молода. Чуб. V. 1085.

II. Майстрова́, вої, ж. Мастерская. Оддаймо його у слюсарі в майстрову, — нехай лишень того хліба спитає. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 398.