МАЙСТЕ́РНО. Присл. до майсте́рний. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (Коцюб., І, 1955, 292); Гирлигами орудували чабани майстерно (Гончар, Таврія.., 1957, 108); Він приніс із кухоньки майстерно вирізьблену з дерева хлібницю (М. Ол., Леся, 1960, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 600.