МАЙБУ́ТЬ, і, ж., поет., рідко. Те саме, що майбу́тнє (див. майбу́тній 2, 3). За днем, що одгорає, трохи жалко, Але вперед, чекає нас майбуть! (Сос., Близька далина, 1960, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 597.

Майбу́ть нар. = Мабуть. У нас ще до якої пори не видко сарани, але вже близько, хутко майбуть добереться і до нас. О. 1862. X. 110.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 397.