МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє (див. майбу́тній 2, 3). В майбуття Я йду вперед без вороття (Мал., Запов. джерело, 1959, 6); В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити.. на правах попелюшки (Вільде, Сестри.., 1958, 586).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 597.