МАЗІ́Й, я́, ч.

1. зневажл. Про поганого художника.

2. розм. Те саме, що песту́н. — Мовчи, мазій, — каже Явтух Каленикович, — бач, який пащекуватий! (Ю. Янов., II, 1954, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 595.

Мазі́й, зія́, м.

1) Мазальщикъ.

2) Названіе вола пепельнаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41.

3) = Мазун.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 397.