МАЗУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мазу́н.. [Вівдя:] А що син ваш, то вже він мусить вам без супереки скоритися; мізинчик же, та ще й мазунчик! (Кроп., II, 1958, 127); Василь розчулений добрістю матері, йому кортить, як колись у дитячі роки, пригорнутися до її щоки, але він знаходить у собі силу стриматися, — він же не малий мазунчик, а цілком доросла людина (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 19).
МА́ЗУ́Р, а, ч.
1. див. ма́зу́ри.
2. заст. Мазурка (у 2 знач.). "Де цимбали? грай, псявіро!" Аж корчма трясеться — Краков’яка оддирають, Вальса та мазура (Шевч., І, 1951, 89); Панна Маня пішла танцювати мазура (Мак., Вибр., 1954, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 596.