МАЖА́РА, и, ж., діал.
1. На півдні України та на Північному Кавказі — великий довгий віз. Низом понад рікою ступав босоніж селянин, підганяючи волів, що тягли довгу, як той день, мажару з сіном (Рибак, На світанку, 1940, 4); Крім автомашин, на вивантаженні зерна з-під комбайнів зайнято 16 мажар (Рад. Укр., 15.VІІ 1959, 3).
2. Мажа (у 1 знач.). З року в рік безконечними валками рухались сюди зі степових економій рипучі чумацькі мажари (Гончар, Таврія.., 1957, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 593.