МАЕ́СТРО, невідм., ч.

1. заст. Шаноблива назва видатного музиканта, композитора, художника. Як то тепер Ліда з музикою? Певне, частіше співає дуети з Маусіком, ніж виграває твори величних маестро? (Л. Укр., V, 1955, 33); А, може, якийсь з давніх знайомих її, маестро, теж робить турне, як і вона (Ле, Вибр., 1939, 204); // Звертання до такої особи. — Браво, маестро! Тепер ми включимо до нашої програми нові розділи (Кач., II, 1958, 330).

2. Звання, що надається видатним майстрам-шахістам у деяких закордонних країнах; // Особа, що має таке звання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 593.