МАГНЕ́ЗІЯ, ї, ж. Білий пухкий порошок, що являє собою окис або сіль магнію. Старанно натерши руки магнезією, щоб не ковзались по холодному металу, вона підійшла до снаряда (В ім’я Вітч., 1954, 13); Палена магнезія; Біла магнезія.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 591.