М’ЯСИ́ВО, а, с. М’ясо, м’ясна страва. От квапить [Вовк] лапу до м’ясива… Як скочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів (Гл., Вибр., 1951, 30); На повітрі готовилися саженні пироги, котли каші, борщу, цілі запечені барани, величезні шмати м’ясива (Хотк., І, 1966, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 838.

М’яси́во и мняси́во, ва, с. Мясное; мясная пища, кушанье. Столи його погнулись від м’ясива. К. Іов. 47. На обід у запорожців мало подавали м’ясива, а все тілько рибу. К. ЧР. 285.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 459.