М’ЯЗУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що м’язи́стий. — Ого-го, не вмираю! — І шию трима [Небаба] м’язувату, І плює він на шляхту (Мал., Звенигора, 1959, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 836.