М’ЯЗИ́СТИЙ, а, е. Який має розвинені м’язи. Засмажений, м’язистий, в полотняній широкій сорочці, він таки скидався тепер на доброго дядька (Вас., II, 1959, 159); У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м’язисте (Гончар, III, 1959, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 836.