ЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до лічи́ти¹1. Вовк і лічені вівці бере (Номис, 1864, № 11104); [Педоря:] Не беріть, бо пироги лічені! (Н.-Лев., II, 1956, 497).

Не лі́чено кого, чого — про велику кількість кого-, чого-небудь. [Чабан:] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (Вас., III, 1960, 241).

2. у знач. прикм. Дуже малий кількісно. Як тікати? Зосталися лічені дні, коли не години [до розстрілу] (Ю. Янов., II, 1954, 28); Роботи ще було багато, а часу — лічені хвилини (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 533.

Лі́чений, а, е.

1) Считанный. Вовк і лічене хапає. Ном. № 11104.

2) Лѣченый. На ліченому коні не наїздишся. Ном. № 5249.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 372.