ЛІХТА́РНЯ, і, ж., діал. Ліхтар. Катря вийшла покірно в сіни й зараз вернулась з двома засвітленими ліхтарнями (Стар., Облога.., 1961, 77); Світло ліхтарні, яку держав [Спориш] у руці, падало скісно на його лице (Фр., II, 1950, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 532.

Ліхта́рня, ні, ж.

1) Фонарь. Федьк. III. 165.

2) Въ церковномъ зданіи: цилиндрическая башенка, на которой покоится глава церкви. Шух. І. 115 — 117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 372.