ЛІХТА́РНИК, а, ч., заст.

1. Робітник, який обслуговував вуличні ліхтарі. Непомітно випливали з туману ліхтарники, розносячи світло. Тихими вулицями.. розтеклися з легким гойданням червоні вогні (Коцюб., II, 1955, 284); Назустріч сунув.. старий похилий ліхтарник із рогожею та драбиною на плечах (Ільч., Серце жде, 1939, 35).

2. Той, хто розносив ліхтарі в шахтах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 532.