ЛІХТА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ліхта́р. Карпа освітив ліхтариком навколо (Досв., Вибр., 1959, 410); У парку розвішані були гірлянди ліхтариків (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 532.