ЛІФТ, а, ч. Технічна споруда з спеціальною кабіною для вертикального переміщення людей або вантажів. Ліфтом вона піднялась на п’ятий поверх (Донч., V, 1957, 432); Він спускався другого ранку ліфтом під землю (Рибак, Час.., 1960, 93); * У порівн. Легко, як ліфт у багатоповерховому будинку, кліть шугнула в підземелля (Чорн., Красиві люди, 1961, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 532.