ЛІСОВИ́ЧКА, и, ж. Жін. до лісови́к. Хоч людські очі проводжають лісовичок з співчуттям і зітханням, одначе серце ще більше тривожиться (Стельмах, І, 1962, 394); [Лев:] Треба тільки [чарівне] слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така саміська, як і наша (Л. Укр., III, 1952, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 524.