ЛІСКО́ВИЙ, а, е, діал. Прикм. до лі́ска³. Живо рухаючи білими вусиками, скочила [мишка] на лісковий корч (Фр., VI, 1951, 149); // Зробл. з ліски. Узяв дід ціпок лісковий.., закурив люлечку на дорогу та і шкандибає лісом (Козл., Мандрівники, 1946, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 523.

Ліско́вий, а, е. Изъ орѣшника. Вирізав ліскову палічку. Харьк. у. Лісковий оріх. Желех. Загорожу курінь лісковий. Щог. Сл. 58.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 370.