ЛІ́СА, и, ж. Огорожа, сплетена з хворосту. Полагодив [Чіпка] хату, давай погріб обчищати та оброблювати; новою лісою усадьбу обплітати (Мирний, І, 1949, 324); Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою! (Рильський, Поеми, 1957, 230); // Плетена за́города. Ось стара громадська ліса, яку відчиняє перед нами старий дід Панько (Фр., IV, 1950, 326); // Плетена хвіртка або ворота. Данило припав до ліси у повітці й крізь щілини дивився (Ле, Ю. Кудря, 1956, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 523.

Лі́са си, ж.

1) Плетень изъ лозы. Чуб. VII. 392. Звір лісу пролами та в хлів убереться. ЧГВ. 1853. 61.

2) Камышевая изгородь между двумя котцями. См. Котець. Браун. 15.

3) Рѣшетка изъ деревянныхъ палочекъ, находящаяся въ сушильнѣ для овощей, — на нее насыпаются фрукты. См. Озниця. Шух. І. 110. Ум. Ліска, лісочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 370.

лі́са = пліт (зменшене — пло́тик) = тин (зменшені — тино́к, тино́­чок) — огорожа, сплетена з лози; плетена загорода; як огорожа (див)ліса (пліт, тин) мали охоронну (відворотну) силу. Звір лісу пролама та в хлів убереться (П. Чугуєвець); Без стовпа і пліт не стоїть (при­слів’я); Закувала зозулиця та сіла на плотик (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 339.