ЛІ́ПЛЯ́НКА, и, ж., діал. Мазанка. Тільки в одній ліплянці світились два віконця й вився димок з вербового димаря (Коцюб., І, 1955, 368); Всюди до схилів туляться тісно ліплянки (Вирг., В розп. літа, 1959, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 521.

Ліпля́нка, ки, ж. Мазанка, хижина изъ глины, изъ хворосту, облѣпленнаго глиной.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 369.