ЛІНОТИ́П, а, ч. Друкарська машина, що відливає набір цілими рядками. На допомогу складачам приходить електронна машина, яка на лінотипі набирає 400 знаків за секунду (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 451); Крізь відчинені двері почувся шипучий брязкіт лінотипів (Кучер, Голод, 1961, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 519.