ЛІНИ́ВЕЦЬ, вця, ч.

1. розм. Лінива людина; ледар. Як звезе [козак] його гарапником! Той лінивець аж підскочив вище козака (Україна.., І, 1960, 232).

2. Південноамериканський ссавець, який живе на деревах і погано пристосований до пересування по землі. Зеленуватий колір шерсті лінивців пояснюється тим, що на їх шкірі симбіотично живуть водорості (Наука.., 9, 1961, 44).

3. техн. Деталь гусеничних машин. Гусениця, наче ганчірка з ноги, безсило опустилася з заднього лінивця і впала, прикриваючи собою стежечку (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 751).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 516.