ЛІЛЕ́ЙНИЙ, а, е, заст., поет.

1. Прикм. до ліле́я.

2. Кольору лілеї; такий, як у лілеї. Вивела Трістана вона з одчаю тьми лілейними руками та спільними слізьми (Л. Укр., І, 1951, 410); Тадеуш згадував лілейний цвіт руки, Ключа й записочку, нечитану ще досі (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 515.