ЛІ́КИ, ів, мн. Речовини, препарати, які використовуються для лікування. Вона швидко заслабла на сухоти, довго лічилась усякими ліками (Н.-Лев., IV, 1956, 229); Ліки треба давати хворому в точно призначений час і в тій дозі, яку приписано (Заг. догляд за хворими, 1957, 14); // перен. Про те, що несе полегшення, заспокоєння. В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь. Дала ти ліки незрівнянні Своїх очей, своїх долонь (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 514.