ЛІ́ЖКО, а, с. Признач, для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. По своєму ліжку простягай ніжку (Номис, 1864, № 9883); Через двері в кімнату Балабуха вглядів здорове ліжко, неначе порон на Росі, а над ліжком здоровий килим (Н.-Лев., III, 1956, 44); Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці (Гончар, III, 1959, 16); // Місце для спання; постіль. Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде (Сос., II, 1958, 394).
Лікарня́не лі́жко див. лікарня́ний.
◊ Встава́ти (встат́и, підво́дитися, підвести́ся) з лі́жка — видужувати. — На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись (Вовчок, VI, 1956, 248); — Я.. дожидався, поки жінка підведеться з ліжка, поки хатні клопоти прибере до своїх рук (Мирний, V, 1955, 379); Кла́сти (покла́сти) в лі́жко; Трима́ти в лі́жку — створювати постільний режим у зв’язку з хворобою. Дома дівчинку зараз роздягли і поклали в ліжко, бо в неї почався напад пропасниці (Л. Укр., III, 1952, 635); Ті болі в грудях.. тижнями тримали мене в ліжку (Л. Укр., 1956, 404); Лежа́ти в лі́жку (лі́жкові) див. лежа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 509.