ЛІ́ГМА, присл., розм. У лежачому положенні; лежачи. На дзвін не йшли, а плазували лігма Раби та блазні, дуки й королі (Бажан, Вибр., 1940, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 508.

Лі́гма нар.

1) Лежнемъ. То на полі, то в господі лігма не лежали. Мкр. Н.

2) Лігма. Горизонтально. Шух. І. 74.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 367.