ЛІВОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. Розташований на лівому березі, біля лівого берега річки; протилежне правобережний. Швидка вода відносила нас до правого, румунського, берега, допомагаючи врятуватися від лівобережних гострих брил (Мур., Бук. повість, 1959, 32); // Який прилягає до лівого берега річки. Правобережна частина УРСР вища за лівобережну (Геол. Укр., 1959, 6); Видно було весь Київ, і Дніпро, і лівобережні далі, що тонули в синій імлі (Жур., Вечір.., 1958, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 507.