ЛЯ́СКІТ¹, оту, ч. Те саме, що ля́скання. Після деякого затишшя десь за Дніпром знову спалахнув ляскіт зеніток (Баш, Надія, 1960, 206); Над морем ледве чутно щось ляснуло.. Ляскіт був неголосний (Собко, Скеля.., 1960, 130).

ЛЯ́СКІТ², оту, ч. Те саме, що ляща́ння.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 582.

Ля́скіт, коту, м. Хлопаніе, щелканіе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 393.