ЛЯСК¹, у, ч. Те саме, що ля́скання. Залунав дворазовий різкий ляск. Се були два грімкі позаушники (Фр., III, 1950, 239); — Канчуком було лясну — до самого краю мій ляск досягає! (Мирний, IV, 1955, 220); Корови з поля йдуть додому, їх підганяє чередник, — ляск батога і владний крик (Сос., II, 1958, 373).

ЛЯСК², у, ч. Те саме, що ляща́ння. Враз піднявсь Страшенний дзвяк і ляск собачий (Фр., X, 1954, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 581.

Ляск, ку, м. Звукъ хлопанія, щелканія. Що це за ляск? — Це на ставку хтось стріляє. Радом. у. Батіг без ляску. Ном. № 434, стр. 302.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 393.