ЛЯ́ПСУС, у, ч. Промах, упущення, груба помилка, що часто є результатом необачності, легковажності. Він почував, що справді зробив ляпсус, не подумавши про присутність управителя (Кулик, Записки консула, 1958, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 581.